|
Биография известных писателей и поэтов
| |
| VL@DLEN | Дата: Воскресенье, 28/Дек/2008, 12:32 | Сообщение # 1 |
 ►Администратор
Группа: Администраторы
Сообщений: 66
Награды: 0
Репутация: 4
Статус: Offline
|  Александр Сергеевич Пушкин (06.06.1799 - 10.02.1837) Величайший русский поэт и писатель, родоначальник новой русской литературы, создатель русского литературного языка. Окончил Царскосельский (Александровский) лицей (1817). Был близок к декабристам. В 1820 году под видом служебного перемещения был сослан на юг (Екатеринослав, Кавказ, Крым, Кишинев, Одесса). В 1824 году уволен со службы и выслан в село Михайловское под полицейский надзор до 1826 года. Скончался от раны, полученной на дуэли.
Если это сообщение вам помогло - отблагодарите участника повысив его репутацию!
|
| |
| |
| VL@DLEN | Дата: Воскресенье, 28/Дек/2008, 12:38 | Сообщение # 2 |
|
►Администратор
Группа: Администраторы
Сообщений: 66
Награды: 0
Репутация: 4
Статус: Offline
|
Лермонтов
Михаил Юрьевич ( 15 октября 1814 года - 27 июля 1841 года )
Похоронен в селе Тарханы Пензенской области  ЛЕРМОНТОВ Михаил Юрьевич (1814-1841)
Краткие биографии из энциклопедий
Биография Лермонтова М.Ю. К сильным впечатлениям детства относятся поездки на Кавказ (1820, 1825). С 1827 Лермонтов живет в Москве. Он обучается в Московском университетском благородном пансионе...
Лермонтов Михаил Юрьевич
Сын армейского капитана Юрия Петровича Лермонтова и Марии Михайловны Лермонтовой, урожденной Арсеньевой, единственной дочери и наследницы значительного состояния пензенской помещицы Елизаветы Алексеевны Арсеньевой, принадлежавшей к богатому и влиятельному роду Столыпиных...
Лермонтов (Михаил Юрьевич) Биография из Большого Энциклопедического Словаря Брокгауза и Ефрона
Лирика Лермонтова
Вхождение Лермонтова в литературу было стремительным. В дни смерти Пушкина вся Россия узнала имя его преемника. Лермонтов как бы подхватил знамя поэзии, выпавшее из рук Пушкина, когда появилось в рукописных экземплярах его знаменитое стихотворение «Смерть поэта»...
Лирика Лермонтова М.Ю. Уже ранние стихи М.Ю. Лермонтова напоминают, полные размышлений, о жизни и смерти, о добре и зле, о смысле бытия, о любви и верности, о прошлом и будущем...
М. Ю. Лермонтов - Герой нашего времени
Благодаря реалистическому роману "Герой нашего времени" современный читатель на примере главного героя может рассмотреть со всей точностью черты и пороки времени М.Ю.Лермонтова...
"Герой нашего времени" М.Ю. Лермонтова Нравственно-психологоческий роман (его художественные особенности)
Композиционное своеобразие романа Лермонтова
"Герой нашего времени" Композиционная сложность романа неразрывно связана с психологической сложностью образа главного героя. Неоднозначность характера Печорина, противоречивость этого образа выявлялась не только в исследовании самого его духовного мира, но и в соотнесении героя с остальными персонажами...
Трагедия судьбы Григория Печорина Всю жизнь главного героя романа М. Ю. Лермонтова "Герой нашего времени" действительно можно назвать трагедией. Почему и кто в этом виноват?
Лермонтов и Печорин - автор и герой
Чем же Григорий Александрович Печорин похож на своего создателя, Михаила Юрьевича Лермонтова? Каковы эти признаки, черты, которыми обладали и тот и другой, как представители эпохи 3О- х годов девятнадцатого столетия?...
Лермонтов: боренье с демоном Лермонтов не случайно написал рассказ "Фаталист", интересовался разного рода предсказаниями, приметами и физиогномическими гаданиями Лафатера...
Лермонтов - фантаст "Золотого века" В литературном наследии Лермонтова-прозаика есть и опыт повествования в фантастическом роде. Это незавершенная повесть, известная под условным заглавием "Штосc" - последнее произведение писателя...
Лермонтов художник В истории культуры известно немало поэтов и писателей, которые одновременно ярко проявили себя в сфере изобразительного искусства. Лермонтов, по свидетельству его родственника А.П.Шан-Гирея, начал рисовать едва ли не раньше, чем писать стихи...
Хронология произведений Лермонтова Хронологический порядок появления важнейших произведений Лермонтова. Переводы произведений Лермонтова. Литература, посвященная Лермонтову.[color=red][size=13][size=14]
Если это сообщение вам помогло - отблагодарите участника повысив его репутацию!
|
| |
| |
| VL@DLEN | Дата: Воскресенье, 28/Дек/2008, 12:42 | Сообщение # 3 |
|
►Администратор
Группа: Администраторы
Сообщений: 66
Награды: 0
Репутация: 4
Статус: Offline
|
ШЕКСПИР (Shakespeare) Уильям
(1564-1616)
Английский драматург, поэт; был актером королевской труппы. Поэмы «Венера и Адонис» (1593) — на мифологический сюжет, «Лукреция» (1594) — из римской истории. «Шекспировский канон» (бесспорно принадлежащие ему пьесы) включает 37 драм. Ранние пьесы проникнуты жизнеутверждающим началом: комедии «Укрощение строптивой» (1593), «Сон в летнюю ночь» (1596), «Много шума из ничего» (1598). Трагедия о любви и верности ценою жизни «Ромео и Джульетта» (1595). В исторических хрониках («Ричард III», 1593; «Генрих IV», 1597-98), трагедиях («Гамлет», 1601; «Отелло», 1604; «Король Лир», 1605; «Макбет», 1606), в «римских трагедиях» (политических — «Юлий Цезарь», 1599; «Антоний и Клеопатра», 1607; «Кориолан», 1607), лирико-философских «Сонетах» (1592-1600, опубликованы в 1609) нравственные, общественные и политические конфликты эпохи осмыслил как вечные, неустранимые, как законы мироустройства, при которых высшие человеческие ценности — добро, достоинство, честь, справедливость — неизбежно извращаются и терпят трагическое поражение. Создал яркие, наделенные могучей волей и сильными страстями характеры, способные как к героическому противоборству с судьбой и обстоятельствами, самопожертвованию, переживанию ответственности за разлад мира («распавшуюся связь времен»), так и готовые преступить нравственный «закон» и погибнуть ради всепоглощающей их идеи или страсти (честолюбия, власти, любви). Поиски оптимистического решения конфликтов привели к созданию романтических драм «Зимняя сказка» (1611), «Буря» (1612). Трагедии Шекспира — величайшие образцы трагического в мировой литературе.
Если это сообщение вам помогло - отблагодарите участника повысив его репутацию!
|
| |
| |
| VL@DLEN | Дата: Воскресенье, 28/Дек/2008, 12:47 | Сообщение # 4 |
|
►Администратор
Группа: Администраторы
Сообщений: 66
Награды: 0
Репутация: 4
Статус: Offline
| Іван Франко
(1856-1916)
біографія
творчість "На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь...
Це вогонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною
в свою душу на далеку мандрівку життя",
— писав той, хто висвітив цим вогнем найтемніші куточки життя народу, змалював їх перед цілим світом. Крім того, він збагатив своєю працею багато галузей європейської науки Іван Франко народився в селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської області) 27 серпня 1856 р. в родині коваля Якова Франка і Марії Кульчицької. Батько рано помер, проте, помітивши виняткову допитливість і обдарованість сина, встиг віддати його до початкової школи в селі Ясениця-Сільна, де викладали польську й німецьку мови, початкову арифметику. Дядько Івана, Павло Кульчицький, житель цього села, навчив його читати й писати українською, а тітка Людвіга Кульчицька, яка походила із "загонової шляхти", розповідала малому про польське повстання 1863 р. Потім Іван навчався у дрогобицькій "нормальній школі" отців василіан. Уже наприкінці першого року, склавши іспити, він одержав "першу локацію", тобто відзнаку. Враження шкільного дитинства згодом виллються в оповідання "Грицева шкільна наука", "Отець-гуморист", "Олівець" та ін. Завдяки старанням вітчима, Гриня Гаврилика, 1867 р. він вступив до Дрогобицької гімназії, де отримав ґрунтовні знання з класичних мов, історії, математики тощо. Там він багато читав і почав писати вірші. Помер він на чужих руках — сини були в армії, дочка в Києві, дружина в лікарні. А оскільки був "такий бідний, як цілий наш народ", ховали І.Франка 31 травня у Львові на Личаківському кладовищі в чужій (померлого перед тим Шухевича) вишиваній сорочці та єдиному старенькому костюмі. Духовна влада відмовила в "парадному" поховальному обряді, "виділила" лише одного священика з волоської церкви. Грошей на окрему могилу не було, то поховали в "позиченій" ямі на шість домовин... Лише через десять років упокоївся Поет там, де тепер підняв молот гранітний Каменяр.
Франку належать понад п'ять тисяч творів у різних галузях літератури й науки. Випущені у світ п'ятдесят томів — лише третина написаного (за радянських часів кількість томів будь-кого не мала перевищувати доробку "вождя світового пролетаріату"). Небагато можна назвати в історії людства постатей, рівних йому за різнобічністю таланту й наполегливістю, гідними титанів Відродження...
Если это сообщение вам помогло - отблагодарите участника повысив его репутацию!
|
| |
| |
| VL@DLEN | Дата: Воскресенье, 28/Дек/2008, 12:51 | Сообщение # 5 |
|
►Администратор
Группа: Администраторы
Сообщений: 66
Награды: 0
Репутация: 4
Статус: Offline
|
Тарас Григорович Шевченко
(9.3.1814 — 10.3.1861) Класик української літератури, національна гордість українського народу. Народився в сім'ї селянина-кріпака в с. Моринцях на Черкащині. Рано лишився сиротою. Грамоти навчився у дяка. У 14 років узятий "козачком" до двору поміщика П. Енгельгардта, з яким переїхав до Вільна, а потім до Петербурга. В 1832 р. відданий у науку до художника В. Ширяєва. У 1838 клопотами К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вієльгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та інших Тараса Шевченка було викуплено з кріпацтва. Цього ж року його прийнято до Академії мистецтв, яку закінчив у 1844 р.. У 1843 і 1845 роках відвідав Україну, працював художником у київській Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів. У лютому 1847 р. затверджений на посаді вчителя малювання в Київському університеті. 24 березня 1847 р. за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві та за антисамодержавні поезії заарештований і засланий солдатом до Орської фортеці Оренбурзького окремого корпусу з царською резолюцією про заборону писати й малювати. На засланні Тараса Шевченка як художника включили до складу експедиції, завданням якої було дослідження Аральського моря. У 1857 р. завдяки клопотанням друзів Тараса Шевченка звільнили з заслання. У 1858 р. він прибув до Москви, потім до Петербурга. У 1859 р. приїхав в Україну, де перебував під наглядом поліції. Постійно проживати на батьківщині йому заборонили і зобов'язали виїхати до столиці. Тяжке десятирічне заслання, хвороби спричинилися до передчасної смерті поета. Поховали його спочатку на Смоленському кладовищі Петербурга, а в травні 1861 р. прах перевезли на Чернечу (тепер Тарасову) гору поблизу Канева. Тарас Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 р. у Петербурзі вийшла перша збірка його поезій "Кобзар", у 1845 р. — героїчно-романтична поема "Гайдамаки". В 1843—1845 роках написав цикл поезій "Три літа" (центральним твором якого є "Сон"), поему "Кавказ", послання "І мертвим і живим...", поезії "Чигирине, Чигирине", "Великий льох", "Стоїть в селі Суботові" та ін., в яких гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу. В ув'язненні писав вірші, які згодом об'єднав у цикл "В казематі". У 1854—1858 роках написав російською мовою повісті "Музикант", "Художник", "Нещасний", "Капітанша", "Близнята". Останніми прозовими творами Тараса Шевченка є повість "Прогулянка з задоволенням і не без моралі" (1856—1858) та щоденникові записи "Журнал". В Україні у 1859 р. написав низку високих зразків інтимної та пейзажної лірики. Кілька його творів цього періоду опубліковано в журналі "Основа" та альманасі "Хата". Тарас Шевченко був одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів (не збереглося більше 160). У 1859—1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування. Ім'я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлено пам'ятники, його твори перекладені майже на всі мови світу, його ім'ям в Україні названо навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. Національна опера України, Київський національний університет, центральний бульвар міста Києва носять ім'я видатного сина українського народу — Тараса Шевченка.
Если это сообщение вам помогло - отблагодарите участника повысив его репутацию!
|
| |
| |
| VL@DLEN | Дата: Воскресенье, 28/Дек/2008, 13:12 | Сообщение # 6 |
|
►Администратор
Группа: Администраторы
Сообщений: 66
Награды: 0
Репутация: 4
Статус: Offline
| Леся УкраЇнка
(Лариса Петрівна Косач)
(25.02.1871 - 01.08.1913) Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилась 25 лютого 1871 року в місті Новограді – Волинському, тепер Житомирської області в інтелігентній, “літературній “ родині. Їі мати – відома письменниця Олена Пчілка, Батько – юрист, громадський діяч, багато уваги приділяли вихованню дітей (було їх шестеро), їх гуманітарній освіті.
Дитячі роки Лесі минали на Поліссі, в краю предковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Дівчина росла веселою і жвавою, розумницею і чепурушкою. Серед ровесників виділялась здібністю і працьовитістю. Леся дуже любила музику, старанно вчилась грати на фортепіано. Вважала навіть, що з неї був би кращий музика, ніж поет. Але хвороба (туберкульоз кісток) змусила прервати це захоплення. З болем прощалася з інструментом, якому виливала свої радощі і жалі (“До мого фортепіано”). Проте музика зовсім не полишила, а глибоке її розуміння, відчуття гармонії, мелодії відлунюється у багатьох творах, про що свідчать уже заголовки: “Сім струн”, “Мелодії”, “Ритми”, “Пісні про волю”, “Лісова пісня”… Хвороба спричинилась до того, що Леся не змогла ходити до школи, не вчилась у жодному учбовому закладі. Але наполеглива і працьовита, вона здобула глибокі і різносторонні знання. Особливо добре знала литературу – вітчизняну і світову, володіла класичними і основними європейськими мовами, що дало змогу читати в оригіналі твори багатьох письменників світу, перекладати з грецької, французької, німецької, англійської, італійської, польської мов. Історію так досконало вивчила, що у 18 років написала підручник “Стародавня історія східних народів”. З юних років цікавилась філософією, знайомилась з науковимсоціаліхмом, читала марксистську літературу.
Швидкому розвитку письменницьких здібностей Лесі Українки сприяла творча атмосфера, в якій зростала, її оточення, серед якого були Михайло Старицький, Микола Лисенко, Іван Франко. Великий вплив на її духовний розвиток мав дядько Михайло Драгоманов, відомий громадський і культурний діяч. Він намагався ввести Лесю у світ культури різних народів, виховати як свідому громадянку, консультував з найрізноманітніших питань. Боротьба і праця. Такий був зміст усього життя Лесі Украінки, життя, гідного подиву і захоплення.
І серпня 1913 року в невеличкому грузинському містечку Сурамі відходила у вічність Леся Українка - великий поет України і жінка з трагічною долею. Звістка про смерть славної дочки України глибокою скорботою озвалася в серцях мільйонів людей. Не лише на Україні, але й у петербурзькій, московській пресі, в Грузії і Білорусії, навіть на Далекому Схлді були вміщені некрологи на її смерть. “До нас докотилась сумна чутка, - писали робітники з Миргорода, - що не стало в Житті славної поетеси Лесі Українки. З приводу смерті поетеси ми, робітники, прилучаємо свій жаль до великого смутку неньки України. Спи ж спокійно, наша сестро, ти була людиною і не даремно жила в світі. Твоя муза найшла співчуття і в душі робітника”.
Тіло Лесі Українки перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі. Похорон поетеси перетворився у велику народну демонстрацію. Море людей, море квітів, жандарми зрізали червоні стрічки з вікнів, забороняли промови, співи, супроводжували процесію. Але людей прибувало, були й промови, співи. Вітчизна прощалась із своєю дочкою, творчість якої входила в безсмертя.
Вона мала право сказати: “Обернуся в легенду”.
Если это сообщение вам помогло - отблагодарите участника повысив его репутацию!
|
| |
| |
|
Поиск
Главная 
